Східна Україна: Життя в путінській «Народній Республіці» — «Те, як ми живемо, — це не життя!»

Східна Україна: Життя в путінській «Народній Республіці» — «Те, як ми живемо, — це не життя!»

Вісім жителів окупованих територій Донецька та Луганська повідомили газеті BILD про їх напружені будні.

Майже 10 000 людей за цей період загинули в жорстокій війні на сході України. І незважаючи на Мінські мирні договори, бойові дії тривали колишніми темпами. В цьому році вже загинуло 800 осіб з української сторони.

Невизнані міжнародним співтовариством «республіки», населення яких становить близько 3,3 мільйона людей, продовжують існувати і розповсюджувати «орієнтовану на соціалізм модель держави«.

Як люди живуть в відсторонених «республіках», і що вони говорять, коли вони – анонімно і під великим ризиком – висловлюють свою думку?

Вісім жителів окупованих територій Донецька та Луганська повідомили газеті BILD про їхнє життя і доповнили це деякими фотографіями, які ніхто ніколи раніше не бачив. Вони розповідають історії з Народної республіки Путіна на сході України – «Північної Кореї Європи».

 Частина 2: Едвард з Луганська:

«Те, що у нас є – це не життя»

Едвард живе зі своєю дружиною, двома доньками та його батьками. Йому 45 років. Два роки тому його місце проживання опинилось в зоні окупації. «Те, що ми тут маємо, важко назвати урядом. Дотримуючись інструкцій російської армії, всі тут є не більше ніж пішаками», сказав Едвард. А вимоги Москви — суворі.

Комендантська година і озброєні солдати обмежують повсякденне життя. «Ми знаходимося під повним контролем», говорить Едвард. Навіть їжу вони не можуть вибирати на свій розсуд. Молоко, м’ясо та риба дуже нормовані і їх важко здобути.

          «Іноді ми намагаємося отримати деякі з цих продуктів, щоб зробити наших дітей щасливими. Шоколад та інші солодощі, ми вже давно не купуємо». Тому дієта в окупованій зоні складається майже виключно з зернових та овочів.

«Те, як ми живемо — це  не життя. Ми просто виживаємо», говорить Едвард. І боротьба за виживання є жорсткою. Едвард говорить, що люди проводять більшу частину дня, з думкою про те, як вони можуть заробити гроші своїм сім’ям, щоб купити що-небудь поїсти.

          Проте, навіть якщо у вас достатньо грошей, ви не можете купити їжі більше, ніж вам необхідно для життя. «Якість життя різко впала», говорить Едвард. «Я такого ще не бачив за все своє життя».

Зарплати знизились до 25-45 євро в місяць.

          Роботи в зоні окупації майже немає. Самопроголошені Республіки фінансують тільки професій в цивільній службі, але і там зарплати становлять близько 25-45 євро в місяць.

          «Більшість компаній перестали працювати. Майже всі люди тут стали дуже бідними», говорить Едвард. Інфраструктура рухнула. Банки, залізниці, пошта, все це вже протягом двох років не функціонує, а якщо працює, то дуже обмежено.

          Крім того все важчим стає буденне життя в зоні окупації. «Протягом двох років ми не чуємо нічого, окрім російської пропаганди і брехні на телебаченні. Це вже просто не можна слухати», говорить 45-річний. «Найкраще в нашому житті — це читання книг. Це єдиний спосіб розвивати себе».

          Як не дивно, за словами Едварда система освіти працює відносно добре. Проте, і тут є проблеми. Близько половини вчителів спробували потрапити у вільну Україну. І хоча деякі школи та університети досі викладають, освіту, яку отримують студенти не будуть визнавати за межами окупованої зони.

Злочинці, якими керують з Москви, грають в державу

          За словами Едварда більшість людей розуміють своє становище. У них є тільки одне питання: «коли все це нарешті зупиниться?» Едвард: «Більшість з нас хоче повернутися в Україну. Проте, є такі, хто полюбив російську пропаганду».

          Едвард вважає, що близько 40% людей у його оточенні, думають так, як сказали їм правителі і солдати, і так, як вони бачать на російському телебаченні.

          «Те, що ми маємо тут контролюючі сили і злочинці, які хочуть створити образ країни»,  говорить роздратований Едвард. На його погляд за фальшивим образом порядку на вулицях  часто приховуються злочинці, які крадуть у людей, для того, щоб збагатитися.

          Едвард не залишає ніяких сумнівів щодо того, хто повинен відповідати за несприятливу екологічну ситуацію: «Все, що відбувається тут, замовлення прямо з Москви», говорить 45-річний. «Найгірше, що я пережив у своєму житті, були останні два роки, і це ще не кінець».

Едвард бачить паралелі між життям «народних республік» на східної України і Північної Кореї. Обидві були «воєнно-соціалістичними», і там, і там існує культ особистості. Проте, Північна Корея не окупована чужою країною. Це її головна відмінність від українського Донбасу.

* З міркувань безпеки, всі респонденти побажали залишитися анонімними. Їм загрожує тюремне ув’язнення або гірше, якщо їхні імена стануть відомі тим, хто при владі на місцевому рівні. Імена були змінені.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *