Продовжуємо публікувати точку зору публічних осіб, лідерів громадської думки про доцільність зняття мораторію та вільний ринок землі. Як завжди, тільки пряма мова, без купюр та перекручувань.

Іван Мірошніченко голова ради ГО «Бізнес – Варта», народний депутат «Об’єднання Самопоміч» (Рада 8-го скликання 2014-2019 рр)

Люди не розуміють, що далі за вивіскою «вільний ринок», тому й бояться його. Наприклад, фермери. У фермерів є страхи, пов’язані з відкриттям ринку. Їх три: де взяти гроші, коли буде ринок, чи будуть однаковими для всіх конкурентні умови та як захистити свої права власності, щоб не «рейдернули». Відповіді є, але потрібно слід доносити людям. Так, гроші на кредити можна взяти у ЄБРР, Світового банку під заставу землі. Всі ці організації уже давали згоду на таке іпотечне кредитування. Слід також прийняти закон, який гарантує захист їхніх прав. Депутати цим займалися, але, на жаль, нам це поки що не вдалося. А щодо статистики, ви всі знаєте: понад мільйон власників землі вже померли. Кожного року вмирає близько 80 тис. людей, власників паїв, які так і не скористалися своїм правом розпоряджатися землею.

Перша із моїх ключових вимог — відкривати ринок можна за умови рівних умов і конкуренції для всіх учасників ринку. Власники землі, а також ті, хто на ній працює, передусім повинні бути її конкурентоспроможними покупцями. Причому на першому етапі доступ до землі повинні отримати саме українці, а через 7-12 років перехідного періоду — поступово відкривати його для іноземців. За цей період українці зможуть скористатися своїм пріоритетним правом та зрівняються у можливостях роботи на землі та її придбанні.

Друга — доступ до дешевих кредитів для українців (власників землі, фермерів, юридичних осіб-товаровиробників). Якщо це забезпечити, то і пайовик, і орендар знатимуть, що завтра можна піти до уповноваженого або комерційного банку та під земельну іпотеку одержати потрібні кошти за доступною вартістю. Тому вони спокійно сприймуть відкриття ринку. Всі учасники ринку повинні мати рівний і конкурентний доступ до фінансових ресурсів. Якщо це зробити, тоді відкривати ринок можна — українці не втратять землю. Держава мусить дати людям іпотечний механізм, страхування викупу, інші інструменти, щоб потенційний покупець землі міг самостійно внести при купівлі землі 20-30% від вартості суми, а 70-80% взяти у кредит на 10-15 років під 3-5% річних. Це буде та ж величина оренди, яка сплачується сьогодні на рік — $100-120 за 1 га. Але платити будуть банку за купівлю землі для себе. Це вже зроблено в інших країнах, тож час запускати у нас.

Третя — дати альтернативу, що можна робити із цією землею, окрім як продати. Власник паю повинен мати змогу започаткувати власний бізнес на такій землі. В селі сьогодні дуже мало жителів залишилося. Люди старіють, молодь виїжджає. Потрібен механізм створення мікрофермерських або сімейних господарств на цих землях із допомогою держави, щоб узяти в кредит на сім’ю чи групу родичів, близьких людей (4-8 осiб) у розмірі $150-200 тис. і зробити теплицю, овочеву або фруктову міні-ферму, виробництво органічної продукції, сімейну молочну ферму, об’єднатися в молочний кооператив тощо. Держава має надавати свою фінансову підтримку саме на це, на види діяльності, в яких громадяни можуть виробляти конкурентну продукцію. Їх слід спрямувати у сегменти, де вони не втратять кошти. Тому проекти мають бути в нішевих сферах, де сімейна ферма стане конкурентною, а проекти — типовими, розробленими іта прорахованими за участі держави.

Іван Слободяник голова Агро-Продовольчої Ради

Ринок землі має бути. Але проблема полягає в тому що сьогоднішні лобісти запровадження ринку землі виходять виключно з інтересів певних олігархічних груп. Хіба притомний фермер чи сільгоспвиробник не хоче бути власником землі, яку обробляє, та ще й прикупити з гектарів десять-двадцять? Хоче! Запитаєте: а чому ж вони противляться цьому ринку ріллі? Та тому, що вони бояться що у разі його запровадження вони будуть неспроможні конкурувати з олігархічними статками та дешевими кредитами з-за кордону. Якби була клепка у керманичів, то ринок землі давно вже функціонував би.

Ключове, що потрібно зробити перед запровадженням ринку землі — забезпечити фінансову спроможність для купівлі землі найчисельніших групи виробників агропродукції, а це 40 тис. фермерів, майже 10 тис. агропідприємств. Вони повинні мати змогу купити ту землю, яку вони обробляють зараз, щоб не почалося рейдерського хаосу і знищення середнього виробника.

Окремий напрям, який потребує уваги, – це власники майнових паїв, які хотіли б обробляти землю. Частина – самостійно, частина поповнила б фермерські лави. Але необхідне фінансова допомога, щось купити землю, придбати техніку, насіння добрива і т.д.

Решта, безумовно, якщо захоче повинна безперешкодно мати можливість продати свій пай. Кому? Покупцеві, але з певними законодавчими обмеженнями у вигляді громадянства, фізособи/юрособи, обмеження концентрації сільгоспугідь, часові обмеження спекуляцій земельними ділянками тощо.

Максим Нефьодов, голова Державної митної служби

Ми категорично проти мораторію на продаж землі й водночас — за його зняття. Понад те, Мінекономрозвитку офіційно пропонувало Президентові ветувати останнє продовження мораторію, хоча ми й розуміємо, що саме по собі це не відкриває ринок землі. Та мені здається, це досить потужний моральний крок, який показує готовність до нормальних земельних відносин…

Звичайно мораторій на обіг землі — це повний абсурд. Тобто в мене перший аргумент не стільки з точки зору економіки, а з точки зору взагалі прав людини.У нас уже мораторій сприймається людьми так, ніби є якась державна власність, що зараз держава хоче її продати і для цього треба зняти мораторій. Що її вкрадуть або іноземці, або олігархи, тому давайте продовжимо заборону на продаж землі. Це ж не так. Переважна більшість землі знаходиться в приватній власності. Просто в якийсь момент народні депутати вирішили, що значну частину цієї землі, чомусь саме землю сільськогосподарського призначення, люди продавати не мають права.

Далі буде…

Ми в соціальних мережах