Олександр Пікалов – один із ключових акторів студії “Квартал 95” та художній керівник “Жіночого кварталу”, який знає Володимира Зеленського і його дружину ще зі шкільних років. 

Пікалов не має жодного стосунку до великої політики, але вся еліта знає його в обличчя. Свого часу для концертів “Вечірнього кварталу” Пікалов пародіював Віктора Януковича, Петра Порошенка, Ігоря Коломойського, Андрія Богдана. 

Інтерв’ю з актором студії “Квартал 95” ми планували записати ще влітку у форматі відеоподкасту в студії “Української правди”. Але наша розмова переносилася через зайнятість Пікалова. А після виходу розслідування про офшори Зеленського та його оточення автор цих рядків почав втрачати надію, що ця зустріч взагалі відбудеться. 

Однак, Пікалов спокійно відписав у месенджері та навпаки запросив УП до себе на квартиру, щоб “подивитися як живуть мільйонери з “Кварталу 95”. 

Щоправда, туди ми так і не доїхали, тому що герою нашого інтерв’ю довелося непланово приїхати на знімальний майданчик для одного з проєктів “Кварталу”.

Впродовж годинної розмови у дворі кіностудії Довженка ми говорили про те, як за два роки змінився Зеленський, чим займається перша леді у “Кварталі 95”, за що і надалі у проєкті відповідає Шефір, а також обговорили офшорний скандал та самоцензуру. 

“Я кажу Зеленській: “Лєна, це ж гумор”. А вона мені: “гумор правдивим має бути”

– Ми вже майже другий рік живемо в епоху пандемії. Як коронакриза відбивається на креативній індустрії, в якій ви працюєте?

– Значить так, Рома, скажу, щоб ти запікав: це повна жопа! Жопа тому, що всі артисти раніше жили, а зараз не живуть. 

Що маю на увазі: ми зараз не живемо з якихось великих заходів, чи корпоративів, які зараз є рідкістю. Більш заможні люди святкують дні народження не так як раніше, тепер вони намагаються кудись полетіти, кудись їхати. 

Колись був час, коли Новий рік празнували всі, навіть якісь господарі з ларьків, якась кав’ярня маленька – всі корпоративні свята робили. Сьогодні це не працює. Люди зрозуміли, що такого можна не робити. 

Натомість з’явилися інтернет-святкування. Минулого року я навіть брав участь на двох чи трьох.

– Це хтось вас запрошував?

– Да, мене запрошували люди, хотіли побачити, я з ними грав онлайн-вікторинку. Це гроші не ті зовсім, але так, щоб пам’ятали, яке в мене обличчя, це треба було робити. Тобто все тепер в інтернет переходить.

 

Олександр Пікалов: “В мене немає ні охорони, ні водія – я завжди серед людей”

фото та відео: Ельдар Сарахман

– Корпоративів взагалі немає?

– На 99% корпоративи закінчилися. В минулому році Новий рік був у нас з дулею в кишені. А раніше 14 корпоративів залізно було – скільки днів Новий рік гуляли, стільки і святкували.

– Якщо ми почали говорити про креативну індустрію, хочу запитати про першу леді. Пані Олена правда продовжує працювати у “Кварталі”? 

– Так. У неї дуже обмаль часу, вона з’являється рідше, чим раніше, але працює. І ми дуже задоволені. В мене думка така, що для неї це маленький кайфець, який залишився. 

Писати щось гумористичне дуже прикольно, я тобі скажу. Сидиш, сидиш, сидиш, раз – іде і починаєш штурмувати. Смішно? Смішно, га-га, ги-ги. Ну і воно прикольно. 

Я завжди казав, що гумористичний номер обов’язково треба комусь показати і зрозуміти, смішний він насправді чи ні. Тому що нам може здаватися, що це дуже смішно. Але коли люди аплодують, регочуть, сміються, кажуть: “да, це круто” – значить справді смішно. 

Я раніше сказав: це, як секс без оргазму, якщо не показати гумору. Тому гумор – це “кардиоупражнение”. 

– Олена як автор працює?

– Так, саме як автор.

– В яких проектах, якщо не секрет?

– Тільки “Жіночий квартал”. 

– Ви помітили, що перша леді за останні два роки достатньо змінилася?

– Я знайомий з першою леді з її 9-го класу. Ти знаєш, вона мені завжди подобалася, була і залишається моєю дуже хорошою подругою. І вона зараз мудра жінка. Ти розумієш?

– Спокійніша стала?

– Стала розміреніша, спокійніша. Але знаєш, Лєнка, перепрошую Олена Володимирівна – вона така, як є. Нам дуже легко було, тому що ми дурносміхи. 

 

Пікалов не має жодного стосунку до великої політики, але вся еліта знає його в обличчя

– По ній не скажеш. 

– От зараз вона трошки рідше починає це робити. Якщо ти знаєш, гумористи між собою зазвичай жартують досить чорнушно, як лікарі, знаєш? 

– Я з сім’ї лікарів, знаю. 

– Ти розумієш про що я. І коли зараз ми починаємо трохи чорніти в гуморі, Лєнка каже: “тихо-тихо”. 

Раніше ми десь щось почули, десь щось вичитали, десь якась новина і починаєш її розкручувати. 

А зараз, наприклад, починаємо реготати з приводу грошей для дітей, які народилися. А Лєна в темі і каже: “не так”. Я кажу: “Лєна, це ж гумор”. А вона каже: “гумор має бути правдивим”. 

– Ого, починається!

– Да, цензура. (сміється) З’явилася в нас така цензура, звідки не чекали (посміхається).

– Як зараз працює “Квартал”? У вас же концертів немає?

– Концертів немає. Але телевізійні проєкти в строю. У нас є “Вечірній квартал”, є “Жіночий квартал”, є “Чисто News”, є “Розсміши коміка”, “Ліга сміху” і серіали, які пишуться. 

Але і телебачення теж дуже змінюється. Раніше рейтинг розважального шоу мав бути 22%, 21%, 19%, 18%. А якщо 15% – це в нас уже було питання, в чому проблема. То сьогодні, якщо 12,5-13% – ми стрибаємо від радості.

– З телека переходите потроху на Youtube? 

– Youtube? Я не знаю, не згоден з деякими способами видачі творчості. Є тема, взяв Iphone, зняв і тут же виклав. Цю тему можна розширити, можна краще опрацювати. Але блогери не роблять цього. Вони взяли тему, зняли з язика – і все. 

Ми вже показуємо другорядний продукт, тому що вони були перші. Через це нам треба якісно робити роботу. Ми робимо ставку саме на якість. 

 

Пікалов: “Я про себе стільки наслухався, що це взагалі істерика. Ким я тільки за два роки, не був. В “Укрзалізниці” я товарними вагонами барижив, потім, нова історія, що я мер Кривого Рогу наступний”

“Все досить складно: хтось нас ненавидить, хтось заздрить”

– Те, що Зеленський пішов у політику, вплинуло на рейтинги “Кварталу”? Адже, за великим рахунком, ви залишилися без фронтмена. 

– Ти ж розумієш, що так – повпливало. Складно, тому що деякі люди по різним причинам почали ненавидить нас, хтось нам заздрить. 

Чому заздрять? Не розумію. У нас були стосунки з людьми, вони дуже хотіли бути в Зе!команді. І коли вони туди не потрапили, почали нас ненавидіти.

– Про кого конкретно ви говорите? Люди з креативної індустрії?

– З різної індустрії. Всі зараз кажуть, що весь “Квартал” пішов у владу. Наших хлопців, які працювали в творчій групі “Кварталу”, там 2-3 людини.

– А не творчу групу не рахуємо? 

– Деякі прізвища, які називають зараз – я їх в очі не бачив. Може, бачив на корпоративі… Не всі на корпоративах дуже гарно бачать (сміється). 

Тому нам складно, в мене особисто через це проблеми. В мене немає ні охорони, ні водія – я завжди серед людей. 

Єдине, не їжджу в метро, тому що в мене клаустрофобія. Мені дуже подобається просто прогулятися по Києву. 

І розумієш, Рома, пару разів, я такий не те, що борзий, мене дьоргає: я чув у спину х*рню, яка до мене відношення не має. Я звертався і починав спілкуватися з цими людьми.

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?

Роман Кравець, журналіст УП

Навіщо вступати в мембершіп? Сплативши всього лише 55 гривень, ви стаєте частинкою “Української правди”. Ми разом з вами зможемо писати нові тексти, записувати гарячі інтерв’ю, готувати скандальні розслідування. А найголовніше: ми зможемо спілкуватися напряму без посередників. Ми покажемо вам, як насправді виглядає політична журналістика.

– Тобто йдете по вулиці і про вас можуть щось некрасиве говорити люди?

– Х*рню. Були в нас репетиції, я перейшов через дорогу, там є ресторанчик один, вирішив з’їсти щось. Там сиділа компанія весела, вони підпивали, а потім фрази-фрази-фрази…

– “Ти такий-сякий, друг Зеленського”?

– Да. Я не все можу терпіти, тому послав куди подалі. 

Або он днями Поярков сказав, що ми “смоктали у Коломойського”. Але коли я його побачив у одному місці наживо, чомусь такого він мені не говорив. 

Я приїхав на мотоциклі, а він приїхав на своїй “тарахтелке” червоній, шлем з рогами надягнув – ну, все, як Сірожа любить. 

Я же знав Пояркова до того. Він колись приходив на наші концерти, ходив за мною з каталогом своїх робіт і казав: “Саня, ну купи”. Я кажу: “нє, в тебе дуже дорого”. 

Так от я приїхав і стою на Софіївській площі біля пам’ятника Богдану. Привітався з хлопцями на мотоциклах. Підходить Поярков і тягне мені руку. Я кажу: “Тобто”? Він знову тягне. Я кажу: “В смислі! Не впізнав? Ти ж кожного дня кажеш на мене х*рню, а тут мене не впізнав. Ну як не впізнав? А на кого ж ти х*рню кажеш”? І таких дуже багато історій.

Я про себе стільки наслухався, що це взагалі істерика. Ким я тільки за два роки, не був. В “Укрзалізниці” я товарними вагонами барижив, потім, нова історія, що я мер Кривого Рогу наступний.

Мені дзвонить мама і каже: “там уже обговорюють на самих високих кабінетах”. 

 

Олександр Пікалов: “Він наш товариш, ми не можемо зараз оцінювати все. Але я тобі скажу, що насправді зміни в країні таки відбуваються”

– Не хочете стати мером Кривого Рогу?

– Я – артист! Скажу більше, я – анархіст. Анархія – це ж мать порядку (сміється). Ти що, батько Махно! (сміється). Тому я – ні. Кожен повинен займатися тим, що він може робити.

– Тож, повернуся до свого запитання: як президентство Зеленського відобразилося саме на вашому колективі? Крім того, що ви чуєте хейт у свій бік.

– Все накопичується, ти розумієш. Почалось це до того, як у нас почалася війна. 

– Політична?

– Ні, я маю на увазі війна з Росією, з цими б**дями. Дивися, у мене відібрали 24 виступи на рік. 24 – це Крим, це Схід. Я був в шоці, я не розумів. Потім почалася травля, яка не закінчується дотепер.

Розумієш, є люди, з якими ми дуже гарно спілкувалися. Я зайшов в дім один, чекаю на ліфт, він відкривається, виходить дамочка, дівчина, яка колись навіть працювала в “Кварталі”. Але вона одразу з претензіями до мене: “ви, там су**”. Я кажу: “Я ж ні”. 

Вони не розділяють, що ми не політики. Вони, мабуть, думають, що якщо ти маєш якесь відношення, то в тебе в кайфах все. Мовляв, ми поруч з кормушками.

Ти ж сам побачив, на чому я приїхав. Це мене товариш привіз на старому Mercedes. Ти кажеш – раритет. А в мене іншого нема. У мене є машина, яку я купував, здається, в 2006-му році…

– Тобто у вас життя не покращилося після того, як Зеленський пішов у політику?

– Якби не зйомки, я хотів запросити тебе на це інтерв’ю до своєї квартири, щоб ти побачив все на свої очі. Коли політики починають казати: “хороми, дачі” і т.д. 

В мене ж був дім, який залишив колишній дружині, можна і туди з’їздити. Це дерев’яна садиба. Але я ж сусід Петра Олексійовича через дві вулиці. 

– Ви були в нього в гостях?

– Я в нього в гостях не був, там все видно і так. Там ходять рибалки і кажуть, що коли він став президентом, вони перестали взимку ходити – не можна туди. Я бачив хлопців, які охороняли дім взимку і сиділи в цих скляних стаканах без обігріву. 

Тут такі моменти є, що він зараз не президент, але ж він кожного дня критикує нас: “Квартал, Квартал”. “Квартал” – це творчий колектив, концертна група. 

– Дозвольте апелювати. “Квартал 95” як колектив відомий тим, що ви досить жорстко сміялися над всіма політиками. Ви їх висміювали і аудиторія цього від вас очікувала. 

Я спеціально переглядав, як ви жартуєте над Зеленським – це дуже акуратний гумор. Ви його наче по голові гладите. Це самоцензура, чи як це працює?

– Так, це самоцензура. Він наш товариш, ми не можемо зараз оцінювати все. Але я тобі скажу, що насправді зміни в країні таки відбуваються. 

 

Олександр Пікалов: “Періодично я кажу: “Лєнчик, вітав президента зі святом”. Вона запитує: “який в тебе номер”? Виявилося, що це вже не його номер”

– До речі, Олена Зеленська залишаючись в “Кварталі”, не дає вам жорстко жартувати на президентом?

– Ні. Вона працює над “Жіночим кварталом”, питання політики в “Жіночому кварталі” нівелювалося ще з початку цього проекту. Ми знали, що цей проект ніколи не буде мати відношення до якоїсь політичної сатири. 

Це дуже симпатичні, талановиті, зіркові дівчата, які жартують над собою і над буденними ситуаціями. Ніякої політики. 

“Наші автори десь загулюють в своїх думках і Шефір може сказати їм: “ні”

– Перед нашим інтерв’ю я переглянув останні випуски вашого проєкту “Чисто News”. В одному з останніх випусків був смішний, але й жорсткий жарт. 

– Ану, розкажи, мені дуже подобаються деякі (посміхається). 

– Ви обговорювали відставку Разумкова і сказали, що не голосувала “Опозиційна платформа ЄС”. Досить навіть елегантний жарт. Але ж про Зеленського так не жартуєте?

– Не жартуємо.

– Хіба це чесно?

– А як вони нас називають? Як Петро Олексійович і Ірина Геращенко наша любима каже на “Квартал”? Я ж без образ якось обходжуся, а вони ні. 

– Тобто це така ваша відповідь у їхній бік?

– Це не відповідь. Те, що зараз відбувається в “Чисто News”, я на 90% згоден з усіма жартами.

– Хто автори “Чисто News”?

– Наші хлопці, які писали до цього номери у “Квартал”.

Наші читачі запитують, чи свої жарти ви погоджуєте з Офісом президента?

– Ні, ніхто нічого не погоджує. У них купа своїх справ. Коли навіть є якісь важливі питання, ми не можемо… 

От у нас є Сергій Шефір він керує здалеку, розумієш?

– О, розкажіть, що робить Сергій Шефір у “Кварталі” зараз? 

– Сергій Шефір був редактором. І зараз у нас є проблема: ми не дуже задоволені якістю деяких своїх продуктів. Раніше багато питань закривав Сергій Шефір…

– А які питання він закривав?

– Жартів.

– Доробляв їх?

– Він брав на себе рішення. Той продукт, який виходить, він не завжди такий, яким його приносять, розумієш? І розігнати матеріал в один чи інший бік це і є праця гарного редактора.

Шефір зараз цим займається?

– Деколи він, зазвичай наші редактори. Як це відбувається: наші автори десь загулюють в своїх думках і він може сказати: “ні”. 

І це стосується не обов’язково жартів в сторону президента Зеленського, чи в сторону опозиції – це стосується всіх.

 

Пікалов: “В мене зараз прямого телефону Володимира Олександровича нема”

– Не зовсім розумію. Тобто він каже, мовляв: “давайте так не жартувати”?

– “Да хватит уже д**чить в кармане на Киву. Все”. Він каже: “у вас чогось забагато”, або “пошлятини багато – нах*р, цього багато – нах*р, це – хто вам сказав”? Так ось же написано. “Ні, це х*рня. Цього немає”. І отак. 

Ну і, по-друге, там же є тема зараз: у нас зламалися два монтажні столи. Щоб їх купити, треба взяти погодження. Я маю прийти до Сергія і він повинен дати добро, щоб я з прибутку “Жіночого кварталу” заплатив. 

– Він відповідає за фінансові питання?

– Він підказує, як це робиться. Він зараз головний керівник. Підпис його може бути навіть на закупівлю тих же суконь для дівчат.

– Ми говоримо саме про Сергія Шефіра, не його брата Бориса?

– Ні. Борис Шефір – це керманич творчий, у нас є напрямок серіалів, йому легше з цим працювати.

– А як Шефіру вдається поєднувати: бути помічником президента і на “Кварталі” підказувати все?

– Я ж тобі кажу, що він не такий частий гість у нас. Накопичуються питання – він приїхав, дав добро чи не дав. 

– До речі, як Шефір почувається після стрілянини по його авто? 

– Ми досить коротко бачилися і зустрічалися по творчості. У нас колись був серіал один за участі дітей. І потім він заглох, тому що перша роль була у Володимира Олександровича. 

Мені задали питання, в якому зараз стані знаходиться цей серіал. Я прийшов (до Шефіра – УП), кажу, як діла? Розумієш, ми їх тролимо, бо вони наші друзі. Я першим ділом запитав: “ну що, нормально доїхали, водії цілі”? Я жартував, він дуже сміявся.

І далі два питання по ділу і все. Це було в офісі, Сергій Нахманович приїжджає раз, може, в місяць. 

“Зеленський був емоційний, що труба. Зараз дуже змінився”

– Яке ваше ставлення до президента Зеленського? Навіть не так: на вашу думку – добре, що він пішов у президенти?

– Я зараз уже не бачу іншого. Я бачу, що він дуже змінився, він розуміє, він по-іншому спілкується, він аналізує, він рідше вибухає, бо на творчій стязі він дуже частенько – ух!

– Він дуже емоційний?

– Емоційний труба! Те що зараз відбувається – та не може бути!

– Стриманіший став?

– Стриманий. Він якось удосконалюється, сам із собою якось спілкується, узгоджує. Мабуть, так. 

– Ви з ним як зараз контактуєте? 

– Рідко. Є свята. От останнього разу його бачив на дні народження дружини.

– Вашої дружини?

– Яка була в мене. Він заїхав на день народження. От постійно кажуть: “куми, куми”. Я дивлюся телевізор і уже нарахував, що в нього 15 дітей, раз всі куми. 

І скажу тобі, що якраз моя дружина, Ірина Пікалова –  настояща кума, розумієш? 

І вона ж не в політиці, вона зовсім не там. 

 

Олександр Пікалов: “Після того, як Володимир Олександрович став президентом, мабуть, щось змінилося і зараз з нами підтверджують контракт кожного року”

– Ваша дружина – хресна мама доньки Зеленського?

– Так. Коли народжувалася Сашка в Кривому Розі, ми вдвох з Володимиром Олександровичем сіли в машину і зустрічали Олену Володимирівну з пологового будинку. 

Розумієш, у нас стосунки були дуже добрими. Дуже багато років у нас такі стосунки. 

– Зеленський у приватному спілкуванні дуже змінився?

– Дивись, що таке приватне спілкування? Це був день народження. Я як колишній чоловік – мене запустили, але так недалеко (сміється). Тобто там Володимир Олександрович приїхав, вони спілкувалися. Він всіх привітав, приніс подарунок, потиснув руку, 10 хвилин – і поїхав. 

– Тобто особливо не поспілкувалися?

– Не поспілкувалися. Далі, я був у нього на дні народження. Та ж сама історія: там дуже багато друзів, я подарував йому ніж. 

– Ніж?

– Я колекціоную ножі і подарував дуже прикольний ніж. Зброя – це мимо нього, але я йому сказав, що у кожного чоловіка має бути ексклюзивний ніж. 

Я йому подарував зі своєї колекції один з японських ножів, він не дуже коштовний, але дуже рідкісний.

– Розкажіть, що ж там було на дні народженні

–  Я прийшов, привітав, там були інші артисти, ну якщо нас називати артистами. Вадік був за барабанами, Валєрчик (Жидков – один зі сценаристів “Квартал 95”) взяв гітару грав, ну прикольно. 

– Який Вадік?

– Наш автор. 

– А хто п’яний був?

– Я був п’яний (сміється). Ми почали вітати президента з днем народження ще в офісі, тому я вже приїхав такий тепленький.

– Чекайте, в якому офісі? В Офісі президента?

– Та якого президента! В нашому офісі, ми без нього, канєшно. Я ж не знав, що там буде.

– Чекайте, але ж на прес-конференції він говорив, що це ви організували це свято?

– Ми організували, так.

– А чому на квартирі Тимура Міндіча це робили?

– Я ж не знав, що це квартира Міндіча. Там недобудована якась пуста х*рня.

– Як ви туди потрапили?

– Є люди, які ближчі до нашого президента, навіть в офісі. Мені подзвонили і сказали: “тобі зателефонують і скажуть, куди приїхати”. 

У той день я не знав, що і хто буде. Мені зателефонували, я приїхав, і потім уїхав.

– Тобто ви не знали, що їдете на день народження до Зеленського?

– Ні. Мені за два години про це сказали. Вдень в мене ще був монтаж, я не брав слухавки. І коли мені вже телефонували, сказали, що уже нада бути. 

– Тобто керівництво “Кварталу” це все організувало?

– Не керівництво “Кварталу”. Є у нас дівчина, яка займається такими творчо-організаційними ділами. Зателефонували, їй сказали. І вона цим займалася. 

– Орговик?

– Да. Так що в мене зараз прямого телефону Володимира Олександровича нема. 

– Як немає?

– Я тобі серйозно кажу. Прямого зв’язку не маю. В мене є якісь старі телефони. Періодично я кажу: “Лєнчик, вітав президента зі святом”. Вона запитує: “який в тебе номер”? Виявилося, що це вже не його номер.

– Міняє постійно?

– Я не знаю, міняє постійно чи в нього є один постійний. Ті старі телефони, які в нього були – їх немає. 

– То ви поспівали, потанцювали, випили і розійшлися – такий був день народження?

– Я дуже швидко поспівав, потанцював та поїхав додому.

 

Пікалов: “Я займаюся своєю улюбленою справою, я – артист, художній керівник”

“Нічого не знав про офшори. Концертів у нас було достатньо, гроші були. Що мені треба було знати – знав”

– Ми ще до запису почали говорити про офшорний скандал

– Запитай в мене, звідки я узнав про офшори?

– З розслідування журналістів?

– Так. Дивись, ми – люди творчі. Весь цей час я займався тим, що мені подобалося. Концертів у нас було достатньо, гроші були. Що мені було треба знати – я знав.

– Тобто про офшори вам ніхто нічого не говорив?

– Зовсім. Я не знаю, правда це чи ні, і що це воно таке.

– Там фігурувала сума 40 мільйонів доларів – може ви в курсі, що коштувало таких грошей? За що така сума могла бути? 

– Звідки? Я поняття не маю. Я займаюся своєю улюбленою справою, я – артист, художній керівник. 

– Я коли аналізував цей фільм, звернув увагу, що співвласником студії “Квартал 95” є Тимур Міндіч, близький соратник Ігоря Коломойського. 

– Я не кажу, що Міндича не знаю. Знаєш, коли я з ним познайомився? Дуже багато років назад. Де? Не можу сказати, десь на п’янці, 100%.

– Ті гроші, які прийшли на офшори – це ціна частки Міндіча? Може такі умови контракту з “плюсами” були?

– Я не знаю. Рассуждать і казати: “ось, воно, мабуть, було так”, я не буду. Умови контракту в мене дуже прості: я не маю можливості працювати в іншій структурі. Все, там декілька пунктів.

– Якщо не помиляюся, то у “Квартала” із “1+1” контракт до 2022 року. Будете його продовжувати? 

– Після того, як Володимир Олександрович став президентом, мабуть, щось змінилося і зараз з нами підтверджують контракт кожного року.

– На наступний рік вже підтвердили?

– З “Вечірнім кварталом” ще ні, зараз буде спойлер, з “Жіночим кварталом” – так.

– Теоретично “Вечірній квартал” може перейти на інший канал?

– (Пауза) Мені здається, що теоретично може. Я не знаю умов контракту, в якому там все стані. І я не знаю, що з нашим раніше зробленим продуктом. Всі концерти “Кварталу” – вони ж комусь належать? 

Це ж теж майно якесь. Може, ми не є власниками цього, я цього не знаю. Мені якось це було завжди нецікаво. 

 

Олександр Пікалов: “Якщо говорити про якесь повернення: я не бачу його (Зеленського – ред.) шляху назад в “Квартал”

“Зеленський переріс “Квартал” 

– Два останні питання: у вас є претензії до президента Зеленського?

– Я не розумію одного, я не юрист. Але я би жорсткіше відповідав людям, які виходять на трибуну Верховної Ради і чинять там безлад. Хто там морди б’є друг другу, хто матюки вживає – всіх би нах*р.

– Чекайте, а до президента є питання?

– Ну жорсткіше треба, більш відповідати за ті кадри, які там сидять. Я розумію, що в нас же парламентсько-президентська республіка. В нього є монобільшість, і якщо він має вплив, я б фізично їх би якось… 

От дав би віник і заставляв: “от бачиш, скільки листя? Замітай!” Щоб бачили люди!

– Гаразд і останнє питання таке: ви підтримуєте ідею, щоб Зеленський ішов на другий термін? Чи хочете, щоб він повертався в “Квартал”?

– По-перше, я проаналізую діла – це великий строк. По-друге, я розумію, що ризикувати сьогодні не можна. У нас іде війна… 

Якщо говорити про якесь повернення: я не бачу його шляху назад в “Квартал”. 

Він переріс “Квартал”. Він мудріший, сильніший. Може, зняти якесь кіно, може книга. Але він переріс “Квартал” на 100 голів. Не думаю, що він повернеться. 

Роман Кравець, УП