Враховуючи посилення напруження між Росією та Україною, Туреччина цілком ймовірно буде змушена нарешті вирішити, на чий бік їй вставати. Це рішення може означати також і чергове охолодження відносин з Росією.

Нещодавно у Санкт-Петербурзі відбулася зустріч російського президента Владіміра Путіна з його турецьким колегою Реджепом Ердоганом, спрямована на відновлення стосунків, які були “грандіозно” розірвані ще близько року тому.

Ця зустріч стала третім кроком до зближення країн після погіршення відносин внаслідок  збиття російського реактивного винищувача у повітряному просторі Туреччини в листопаді минулого року. Наприкінці червня Ердоган попросив пробачення у сімʼї російського пілота та висловив своє бажання відновити «дружні стосунки» з Росією, в той час як Путін був одним із перших, хто запропонував свою підтримку Ердогану після збройного перевороту, що відбувся в Туреччині у липні.

Але наскільки довготривалими будуть ці нові стосунки? Адже характерні особливості обох лідерів та їхніх урядів, включаючи демонстрацію сили за будь-яку ціну, напружені відносини з близькими сусідами, а також параноя з приводу хиткої сфери впливу, – дають привід вважати цей союз недовговічним. І, окрім того, неспокій навколо кримського півострова всього кілька днів після зустрічі міг знову поставити стосунки між державами під загрозу.

Гостре питання

Протягом 9-місячної перерви у російсько-турецьких відносинах Росія занепокоїлась можливістю встановлення тісніших стосунків між Туреччиною та Україною у захисті кримських татар – тюркського народу, який споконвіків проживав у Криму та зазнав жахливих переслідувань після анексії півострова у березні 2014 року. У 2015-му Ердоган зустрівся з лідерами татар у Туреччині, де висловив солідарність із татарським народом та закликав ніколи не визнавати незаконної анексії Криму Росією.

Україна неодноразово здійснювала спробу переконати Туреччину долучитися до захисту прав татар та їх територіальної цілісності, в той час як Москва намагалася запевнити Анкару в тому, що прав татар дотримуються. Досі незрозуміло, що Росія насправді робила в цьому напрямку, враховуючи її рішення заборонити кримський меджліс як екстремістську організацію у квітні цього року та видворити його лідера – Мустафу Джемільова.

На саміті НАТО у Варшаві, який відбувся у липні, Ердоган зустрівся з Президентом України Петром Порошенко і висловив свою “підтримку територіальної цілісності України” та засудив “утиски кримських татар на окупованому півосрові”. Однак, його підтримка обмежилася короткотривалими риторичними жестами, а також тим фактом, що за кілька днів до цієї зустрічі турецький президент попросив пробачення за збитий російський літак. Все це свідчить про небажання Ердогана перейти на бік якоїсь зі сторін.

Перехід до вирішального етапу

Однак, незабаром Ердоган буде змушений прийняти рішення.

Минулого тижня Росія закрила низку ключових контрольно-пропускних пунктів між Кримом та континентальною Україною, пояснюючи такі дії терористичними планами, спрямованими на дестабілізацію ситації в Криму. У свою чергу, президент України Петро Порошенко відповів, що схожі заяви – це “вигадки” та “провокація”, однак перевів свої Збройні Сили у бойову готовність. Нагнітання ситуації в Криму Росією було ретельно прорахованим для отримання у найближчому майбутньому громадської підтримки у війні на Донбасі, а також напередодні виборів у Думу. Такі ж методи залякування Путін використовував, коли заявив про загрозу етнічним росіянам з боку українських “фашистів” перед кримським референдумом.

І хоча обидва лідери (Туреччини та Росії) з радістю обмінюються поцілунками та лестощами, поки невідомо, наскільки довго триватиме це примирення. Є багато речей, які зближують Путіна та Ердогана, але також існує чимало обставин, які можуть розірвати їх стосунки.

Особливо, якщо знову спалахне конфлікт між підконтрольним Росії Кримом та континентальною частиною України, Туреччині необхідно буде зробити те, чого вона хоче менш за все – прийняти позицію однієї зі сторін та притримуватися її.

Ми в соціальних мережах