АктуальноБлогиВсі новиниУкраїна

Питання енергетичної незалежності України

Ще наприкінці серпня 2019 року між Україною, Польщею та США було підписано угоду, яка передбачає зниження залежності України від постачань російського газу. Польща готова в чотири рази збільшити обсяг постачань скрапленого газу в Україну з 2021 року. Провідні експерти стверджують, що така альтернатива російському газу є реальним кроком до енергетичної незалежності України, яку вона фактично не мала.

Початок газового питання

Історія газового питання між Україною і РФ бере свій початок з 20 серпня 1992 року, коли була підписана «Угода між Урядом Російської Федерації та Урядом України про поставки природного газу і транзит газу через територію України». За цим договором Росія зобов’язалася поставляти для потреб України 70 млрд кубометрів газу на рік, а Україна зобов’язалася транспортувати в Європу і Молдову 100 млрд кубометрів газу на рік.

Перший газовий конфлікт між Україною та РФ виник у 1993 році. Через заборгованість російський “Газпром” мав намір припинити постачання газу, але українська сторона у відповідь пообіцяла перекрити газопровід для транзиту газу в ЄС. На той час конфлікт удалося швидко врегулювати.

За підсумками 1993 року, Росія у своїй манері, використала газовий борг, як важіль тиску під час підписання так званих Масандрівських угод. Президент РФ Борис Єльцин пообіцяв забути про борг в обмін на те, що протягом двох років Україна віддасть Росії на утилізацію ядерну зброю. Мало того, Чорноморський флот, який базується у Криму, разом з інфраструктурою переходив Росії.

Вже в лютому 1994 року “Газпром” припиняв постачання газу в Україну. На той час борг України перевищив 1 трлн руб. (за курсом того року це приблизно $220 млн). У рахунок заборгованості “Газпром” висував вимогу передати Росії частину української ГТС. Але після переговорів постачання газу все-таки відновили.

Диверсифікацію постачання російського газу українська влада намагалася реалізувати вже давно. Так у 2001 році президентом України Леонідом Кучмою було підписано угоду на постачання газу з Туркменістану по $42 за м³, водночас оплата відбувалася наполовину грошима, а наполовину – бартером (сталевим прокатом, трубами, промисловим устаткуванням тощо). Згідно з угодою, Україна перекачувала з Туркменістану 35 млрд м³ газу на рік і була найбільшим покупцем.

Поміж з тим в газові питання знову втрутилася РФ. У 2003 році туркменський уряд підписав вигіднішу угоду з “Газпромом”, який запропонував найкращу ціну та “живі” гроші. Українсько-туркменська газова угода діяла до 2006 року, після завершення її не продовжували.

Після Помаранчевої революції у 2004 році українське керівництво в якості пріоритетів енергетичної політики проголосило позбавлення від російської газової залежності і пошук альтернативних джерел палива.

У цей же час директор Національного інституту стратегічних досліджень, на той момент – радник президента і голова ради Національного банку України Анатолій Гальчинський прогнозував, що Росія й надалі використовуватиме газове питання для політичного тиску на Україну.

“За моїми оцінками, тиск Росії за енергетичними лініями буде доти, доки Україна не почне поступатися своїми політичними позиціями. А цього ніколи не буде. І такий тиск посилюватиметься в майбутньому”, – говорив тоді він.

Період газових війн

Отже, Анатолій Гальчинський не помилився у своєму прогнозі. З 2008 року настає період “газових війн” між РФ та Україною, одна з яких у 2009 році закінчилася підписанням нової угоди між “Газпромом” і “Нафтогазом”. Україну на переговорах у Москві представляла на той час прем’єр-міністерка Юлія Тимошенко, Росію – прем’єр Володимир Путін. Принцип “бери або плати”, прописаний у договорі, зобов’язував Україну із 2010 року купувати 52 млрд м³ газу. Під час придбання меншого обсягу Україна мала щороку сплачувати не менше ніж, як за 41,6 млрд м³. Реекспорт газу був під забороною.

Так, 21 квітня 2010 року в Харкові, тодішній президент Віктор Янукович і президент РФ Дмитро Медведєв підписали нову угоду про вартість закупівель і транзиту газу через українську ГТС, пов’язавши зниження ставки на 30% від поточної величини з продовженням угоди про оренду Чорноморським Флотом Російської Федерації бази в Севастополі на 25 років, до 2042 року.

У 2013 році Путін пропонував Україні “знижки” на газ та надання кредиту в розмірі 15 млрд дол. в обмін, зокрема, на відмову від Угоди про асоціацію з ЄС.

У своєї статті на «Економічній правді» голова правління НАК “Нафтогаз” Андрій Коболєв написав, що газові угоди 2009 року принесли Україні мільярдні збитки.

“Для розуміння масштабів катастрофи досить пригадати, що у 2018 році країна імпортувала 10 млрд м³ газу з Європи – із Росії імпорту не було. Навіть якби країна купила цей обсяг у РФ, то за угодою 2009 року довелося б доплатити ще за 31 млрд м³”, – написав він.

Коболєв вважає, що “урятувало країну від катастрофи” рішення Стокгольмського арбітражного суду у 2017 році, згідно з яким обсяг обов’язкової купівлі Україною газу в “Газпрому” знизили в десять разів. По суті, газові угоди 2009 року діють досі.

У 2014 році після рішення Росії перевести Київ на постачання газу за попередньою оплатою Україна почала закуповувати реверсний газ у Європі: в Угорщині, Польщі та Словаччині. Наприкінці листопада 2015 року Україна припинила закупівлі російського газу, оскільки європейські країни запропонували Києву вигіднішу ціну. Зі слів колишнього президента країни Петра Порошенка, у 2015 році Україна імпортувала із РФ майже вдвічі менше газу, ніж із Європи.

Нові шляхи

У 2018 році Україна використала 32,3 млрд м³ газу. Із них приблизно 10,5 млрд м³ використано для потреб населення, а близько 6 млрд м³ – підприємства теплокомуненерго для опалення.

Із цього обсягу у 2018 році державні та приватні компанії видобули в Україні дві третини всього газу – 21 млрд м³. А 10,6 млрд м³ Україна імпортувала.

За наявними даними НАК “Нафтогазу” за 2018 рік, в Україну імпортували газ 65 компаній, із них 18 – європейські. Із Європи в Україну перекачали загалом 7 млрд м³ газу. Із них 5,7 млрд м³ – зі Словаччини, 1,1 млрд м³ – з Угорщини та 0,2 млрд м³ газу – із Польщі. Також у цьому році, Україна не купувала газу в Росії.

З 1 січня 2020 року Україна почне імпортувати 1,5 млрд м³ природного газу з Румунії через територію Молдови.

31 серпня 2019 року Польщею, Україною та США було підписано угоду, метою якої є диверсифікація постачання газу в Україну, яка в цьому є залежною від Росії. Така можливість відкриється в момент розбудови терміналу зрідженого газу у Свіноусті та будівництва газопроводу Baltic Pipe, що з’єднає Польщу з Норвегією.

Відповідно до угоди, що у 2021 році Польща зможе постачати Україні 6 млрд кубометрів газу. За словами Уповноваженого уряду Польщі щодо стратегічної енергетичної інфраструктури – Петра Наїмського, зараз Польща може постачати в Україну приблизно 1,5 млрд кубометрів газу. Напередодні польська державна газова фірма PGNiG повідомила, що купила вантаж скрапленого природного газу у США і продала його Україні.

У листопаді 2019 року російський «Газпром» сформулював остаточну пропозицію про продовження контракту з транзиту газу через Україну, запропонувавши «Нафтогазу» продовжити діючий контракт або укласти новий договір на один рік.

«Газпром» пов’язував цю пропозицію із завершенням всіх судових суперечок, а саме: з відмовою «Нафтогазу» від 2,6 млрд доларів, виграних за рішенням Стокгольмського арбітражу, а також від нового позову на 12 млрд доларів, обнулінням штрафу Антимонопольного комітету України, а також відкликанням скарги НАК «Нафтогазу» на «Газпром» в Єврокомісію. Українська компанія визнала висунуті умови неприйнятними.

20 грудня «Газпром» і «Нафтогаз» після тривалих консультацій в Берліні і Мінську домовилися про умови вирішення арбітражного спору в Стокгольмі, обсягах і термінах транзиту російського газу в Європу через Україну.

27 грудня, відповідно до досягнутих 20 грудня домовленостей, «Газпром» виплатив компанії «Нафтогаз України» 2,918 млрд доларів в рахунок погашення боргу, що утворився відповідно до рішення Стокгольмського арбітражу від лютого 2018 року.

Прес-служба НАК «Нафтогазу» підтвердила отримання коштів, зазначивши, що в цілому компанія отримала за результатами спору в арбітражі з «Газпромом» 5 млрд доларів. Ця сума складається з виплачених 27 грудня 2,9 млрд і 2,1 млрд, отриманих «Нафтогазом» у вигляді газу, поставленого «Газпромом» у 2014 році.

Президент України Володимир Зеленський на своїй сторінці у «Facebook» прокоментував цю подію так:

«Кінець року, але не досягнень. Україна підписала контракт на транзит газу на п’ять років, впродовж яких ми отримаємо щонайменше понад $7 мільярдів. Сторони можуть продовжити контракт ще на десять років. Українська ГТС буде завантажена, а це – енергетична безпека та добробут українців! Мінімально гарантована прокачка – 65 мільярдів кубометрів газу в перший рік і по 40 мільярдів у наступні чотири. Фактично ж прокачувати можемо більше. Європа знає, що ми не підведемо в енергетичній безпеці.»

Станом на 1 березня 2020 року Україна вже протягом 1556 днів не імпортує газ для своїх потреб з Росії. За цей період обсяги газу надходили виключно з країн ЄС. У 2019 році в Україну імпортовано 14,2 млрд м³ блакитного палива, що більше на 35% аналогічного минулорічного обсягу.

Отже, Україна з кожним роком все більше нарощує свій енергетичний потенціал, що безумовно призведе до енергетичної незалежності нашої країни від «газової голки» Кремля.

Теги

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close