Головне в Україні

Росія – окупант і як з цим боротися: законопроект про реінтеграцію

Законопроект про реінтеграцію, розроблений Радою національної безпеки і оборони визнає окремі райони Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими Російською Федерацією.

Однак, розгляд документа тимчасово відклали. За словами очільника РНБО Олександра Турчіинова, це пов’язано з необхідністю “консультації з нашими стратегічними партнерами”.

Так, стаття 1 проекту закону “Про особливості державної політики щодо відновлення державного суверенітету України над тимчасово окупованою територією Донецької і Луганської областей України” (повна назва законопроекту про реінтеграції, – ред.) фактично визнає факт присутності російських збройних сил на материковій Україні.

У цій самій статті (п. 1) йдеться про те, що “в Донецькій і Луганській областях тимчасово окупованою визнається сухопутна територія, в межах якої формування збройних сил РФ і незаконні формування, створені за участю РФ і керовані нею, а також окупаційна адміністрація РФ встановили і реалізують свою владу.”

Згідно з іншим пунктам 1 ст., тимчасово окупованими визнаються зовнішні та внутрішні морські води та повітряний простір над відповідними територіями.

Ст. 2 документа декларує незаконність будь-яких органів і посадових осіб, не передбачених Конституцією і законами України, та створених, призначених або обраних незаконним способом. Будь які акти, рішення або документи визнаються недійсними.

 У ст. 3 і 4 законопроекту йдеться про державну політику щодо тимчасово окупованих територій. Зокрема, її метою встановлюється відновлення державного суверенітету України на цих територіях, їх звільнення та відновлення в їх межах конституційного ладу, а також захист прав і свобод громадян України, постраждалих від російської агресії.

Ст. 5 і 6 документа описують методи забезпечення суверенітету України та захисту прав і свобод громадян.

У той же час ст. 7 декларує, що при здійсненні політико-дипломатичних заходів по відновленню територіальної цілісності України забезпечується пріоритетність виконання положень Мінського протоколу від 5 вересня 2014 року, а також Мінського меморандуму від 19 вересня того ж року і “комплексу заходів” від 12 лютого 2015 року.

Теги

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Close