АктуальноБлогиУкраїна

Тероризм та стратегічний вектор боротьби з проявами тероризму

У наш час явище тероризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру. Тероризм походить від від латинського terror – страх, залякування.

… Літнього дня, 3 серпня, коли українські медіа не очікували валу новин і готувалися порадувати читачів якимись фотографіями з відпочинку зірок шоу-бізнесу, в стрічках новин червоним кольором загорілося: чоловік погрожує підірвати бомбу в столичному бізнес-центрі Леонардо.

Не встигло українське суспільство прийти до тями після інциденту з терористами в Луцьку та Полтаві, не встигло воно перетравити факт жахливої спроби зґвалтування в поїзді Укрзалізниці, як у Києві відбулася чергова терористична акція. Сьогодні ніхто не може почуватися захищеним — ані Київ, ані Львів, ані Одеса, ані Харків, ані Маріуполь.

Різке зростання кількості терактів влітку складного 2020-го — це результат високої озлобленості та розчарування, які панують в суспільних настроях. Рівень нетерпимості, агресії зашкалює. Починається все з того, що кожен починає почуватися відірваним від інших, вариться в світі своїх власних образ, підозр, травм — і особливо психічно нестійкі персонажі влаштовують терористичні акти.

Отже, нова безпекова реальність у нинішньому світі породжує щораз нові загрози та виклики, в тому числі і щодо боротьби з тероризмом. Це, своєю чергою, змушує відповідні служби постійно модифікувати та змінювати форми та методи своєї роботи, аби мінімізувати ризики терористичної загрози. Україна у цьому плані не виняток: зокрема, 5 березня 2019 року було затверджено нову Концепцію боротьби з тероризмом.

Давайте згадаємо….

Про переосмислення засад боротьби з тероризмом в Україні почали говорити щонайменше з 2014 року, коли через російську агресію в Криму і на Донбасі у нас почало кардинально змінюватися безпекове середовище. Наша попередня Концепція боротьби з тероризмом від 2013 року застаріла, тобто в значній мірі не відповідала новим реаліям. Підтвердженням цього є хоча б те, що у Глобальному індексі миру (Global Peace Index), який розробляється для визначення рівня уразливості держав до (від) терористичних загроз, Україна з початком російської збройної агресії перемістилася з 51-го (у 2013 році) на 21-е місце (у 2018 році) серед 163-х країн. Звичайно, можна посперечатися стосовно методології визначення, але в цілому тренд, зафіксований у індексі, вірний.

Оскільки станом на 2013 рік, коли була ухвалена попередня Концепція боротьби з тероризмом, українське керівництво не сприймало Росію ні як противника, ні як потенційне джерело терористичної загрози, основна увага в документі зосереджувалася на протидії радикальним ісламістським організаціям, що в цілому вписувалося в тренд, домінуючий серед західних партнерів України, зокрема в НАТО. Тоді ж світ все ще оговтувався від наслідків ренесансу політичного ісламу під час «Арабської весни» і сплесків тероризму в Сирії, Лівії, Ємені та інших державах Близького Сходу з поодинокими інцидентами поза межами цього регіону.

Тим не менш, з огляду на свого роду «периферійність» України для ісламського світу, у попередній Концепції 2013 року справедливо зазначалося, що вона не належить до держав, де є висока ймовірність вчинення терористичних актів. Так само, маючи на увазі перш за все ісламістські структури, були відсутні передумови для виникнення терористичного руху на основі, власне, українських мусульманських громад.

Подальша практика показала справедливість такого твердження. І до, і після ухвалення Концепції на території України вдавалося уникнути сплесків терористичної активності з боку ісламістських рухів, так само як і звести до мінімуму використання української території як поля для рекрутування бойовиків у інші «гарячі точки». Передовсім йшлося про зони, що контролювалася т. зв. Ісламською державою (ІД) в Сирії та Іраку та на Синайському півострові в Єгипті. У тій же ІД кількість вихідців з України ніколи не перевищувала кількох сотень, переважно з числа кримських татар та новонавернених в іслам представників слов’янських народів. Тим не менш, фіксувалися випадки використання України як транзитної країни для переправлення таких осіб з третіх країн до зон конфліктів.

Разом з тим, зважаючи на гібридну агресію Росії, яка проявляється в тому числі у вигляді диверсій та терористичних актів, необхідність перегляду самих засад протидії тероризму була очевидною. Тому нова Концепція, не відкидаючи повністю ключові засади боротьби з тероризмом, що були викладені у попередньому документі, значно розширює перелік завдань для державних органів, що займаються боротьбою з тероризмом в Україні.

У новій Концепції боротьби з тероризмом головною загрозою визначено агресивну політику Росії, спрямовану на дестабілізацію ситуації в Україні. Це, своєю чергою, фіксує дещо інший підхід до згаданої справи, оскільки мотивація діяльності недержавних терористичних акторів суттєво відрізняється від орієнтованих на державу, або ж диверсійних груп, що орудують під прикриттям недержавних терористичних організацій. Якщо у першому випадку головною метою терористів є, як правило, інформаційний резонанс і при цьому робиться ставка на кількість жертв серед цивільного населення, то у іншому — також виведення з ладу критично важливої для функціонування держави інфраструктури або кадрів.

З огляду на це, у новій Концепції суттєво розширено список об’єктів, які можуть бути ціллю для терактів. До їх класичного списку додаються органи влади та місцевого самоврядування, інформаційний простір та його компоненти, об’єкти транспортної інфраструктури.

Для України важливим є той факт, що боротьба з тероризмом, у тому числі й методами спецслужб, останнім часом стає одним з вирішальних критеріїв для розвитку стосунків Європейського Союзу з «третіми» країнами. Таким чином, враховуючи стратегічну політичну лінію України на інтеграцію до Європейського співтовариства, вивчення досвіду ЄС у зазначеній сфері представляється доцільним для українських правоохоронних органів, які беруть участь у боротьбі з тероризмом.

Теги

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close