[multilanguage_switcher]

Оксана Кизимчук в п’ятницю ввечері представила свою книгу “Дитинство під дубом”.

Українка Оксана Кизимчук в п’ятницю о 17 годині в культурному центрі Туттлінгена представила свою книгу “Дитинство під дубом”, а разом з тим фільм та пісню.

  • Пані Кизимчук, німці знають Україну, в основному через політичну напруженість у відносинах з Росією. Ви вже протягом одинадцяти років живете в Німеччині. Яку країну Ви вважаєте Батьківщиною?
  • Україна – це моя Батьківщина і завжди буде моїм рідним домом. Там моє коріння, моя сім’я досі живе в Західній Україні.
  • Під час однієї з поїздок в Глинне, що на Західній Україні на кордоні з Білоруссю, Ви зробили фотографії для книги «Дитинство під дубом”. Як ви потрапили в це село?
  • Коли я їду в батьківський будинок, то не планую маршрут. Я завжди користуюсь громадським транспортом. Стукаю в двері людей, розпитую… тож знаю саме життя. Глинне мені приглянулось, тому що там живе дуже багато дітей. Це щось живе.
  • А що знаходиться в центрі уваги на ваших фотографіях?
  • Люди! Люди завжди в центрі моєї роботи. Це дитинство і старіння, народження і смерть, радість і печаль.
  • Ви були в Глинному в 2013 та 2016 роках. Що змінилося за цей час?
  • Діти виросли. Оксана, одна з моїх головних героїв, стала зовсім іншою. Під час мого першого візиту вона була жвавою, тепер – дуже сором’язливою. Цікаво було подивитися, як виросли діти.
  • Що в дітях вас найбільше вразило?
  • Те як вони ставляться до смерті та не бояться її. В Німеччині це просто немислимо. Таке буває тільки там. Я не бачила жодної дитини, яка страждала б від депресії. Вони ростуть серед природи і сприймають все свідомо. Звичайно, вони знають, що таке фізична праця. Це частина їх життя. Їхнє дитинство проходить так, як і моє з моєю бабусею: вони проводять час на озері і в лісі. Батьки не мають грошей, щоб їх купити їм багато іграшок. Тому вони живуть повним життям, радіють маленьким речам і щасливі від цього.
  • І як подорож вплинула на Вас?
  • Я змінилася. Я почала співати і знімати фільми. Моя друга поїздка в Глинне була задумана спеціально для фільму. Мій відеоасистент Карл Смілевський допомагав мені знімати.
  • Чого Ви очікували від публіки, які показали свою роботу?
  • Здивування. Я хотіла, щоб вони отримали насолоду від усіх своїх почуттів.

Вхід вільний, але можна залишити пожертви

 

Посилання на оригінальне джерело : http://www.schwaebische.de/region_artikel,-Die-Menschlichkeit-steht-im-Mittelpunkt-_arid,10565231_toid,705.html