[multilanguage_switcher]
Війна на Сході України забрала життя більше 9000 чоловік — а ще під час неї було поранено десятки тисяч людей.
Найбільша кількість загиблих через агресію Путіна — це українські солдати. Кожного дня завдають шкоди їхньому здоров’ю. Вони часто втрачають частини тіла від російських бомб, мінометів і мін, які поплічники Путіна сьогодні використовують проти них.
Журналісти BILD відвідали “Головний військовий клінічний госпіталь” української армії в Києві і стали першими представниками німецьких ЗМІ, які говорили з солдатами про їх жахливу долю.
Міномети, міни та інша зброя калічать людей.
Очевидним є те, що навіть якщо травми сотень солдатів (вогнепальні поранення та відсутність кінцівок) схожі по зовнішньому вигляду, то все ж кожна травма приховує свою власну жахливу історію.
Володимир втратив у війні обидві ноги – але не під ворожим вогнем, а від холоду в окопах!
“У мене був теплий одяг і взуття, але все ж було дуже холодно – мінус 28 градусів. І не було ніякої можливості, щоб розвести вогонь, який би зігрів мене”. Вогнь або світло могло б розкрити мою позицію проросійським сепаратистам, пояснив Володимир. Тоді всім силам загрожувала б небезпека.
Його і його товаришам довелося два дні перебувати в холодних температурах поблизу Донецька. “Лише через 24 годин після того, як я помітив обмороження, мене доставили в лікарню,” сказав Володимир.
Особливо трагічною була історія Богдана (24). Він не тільки втратив на міні свою праву ногу, але й робить себе відповідальним за смерть свого друга.
Коли в червні 2016 року вони прокладали телефонні кабелі поблизу Маріуполя, він і двоє інших солдат потрапили на мінне поле. “Ми вже відчули, що щось трапиться,” сказав український солдат. Богдан упевнений: “Я думаю, що я наступив на міну.”
Силою вибуху його друзів відкинуло в бік. Один поранився, в той час як інший вибухнув на міні – і помер. “Я лише втратив ногу … Але він помер,” говорить Богдан у трансі. Пʼятеро його товаришів полягло в тому регіоні. Смерть і каліцтво панують на передовій.
“Мінська угода не діє”
Всі солдати одностайні: Мінська угода не працює.
“Про Мінську угоду ми чуємо по телебаченню,” говорить Анатолій, який втратив обидві ноги в засідці поблизу Донецька кілька місяців тому. “Коли я був там, боротися все літо було дуже важко”. Бомбардування з застосуванням вогнепальної зброї, важких мінометів (явно заборонених), ніколи не зупинялися.
Також Богдан зізнається: “угоди про припинення вогню не існує. Це було зроблено тільки для політиків. Бомбардування продовжувались завжди. Він і його загін обстрілювали щодня. Місія спостерігачів від Організації з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ) нічого не може змінити. “ОБСЄ, знає про все це і нічого не робить” – сказав Богдан.
Надія вмирає останньою
Незважаючи на отримані травми, які залишають каліками на все життя, більшість чоловіків з позитивом дивляться в майбутнє.
“Моя дочка дуже пишається мною, моя дружина і моя сім’я теж. Звичайно, ми шкодуємо, що вони бачать все це, але що зроблено, то зроблено” говорить Анатолій. Він продовжив: “Я отримаю протези і знову навчуся ходити”.
Олексій, який уже був у 2015 році серйозно поранений під час мінометного обстрілу в районі аеропорту Донецька, має, перш за все, бажання: “Якщо мої фізичні можливості дозволять, я хочу виконати свій контракт.”
Посилання на оригінальний текст : http://www.bild.de/politik/ausland/ukraine-konflikt/ukraine-krankenhaus-48072664.bild.html